!  !

Ой, Берестечко... (суб’єктивні записки) Авторська колонка.

Цьогоріч поїздку на урочистості в Берестечко організовував настоятель Свято-Покровського храму УПЦ КП отець Андрій. Виїхали з Сарн о п’ятій годині ранку на кофортабельному автобусі.

Дорога до Берестечка була малоцікавою: хтось дрімав, хтось дискутував, хтось розглядав краєвиди за вікном. По приїзду отець Андрій та інші священники прийшли на службу. Я вирішив відірватися від свої х і поспостерігати за людьми, так-сяк відчути дух соборності. І ось що запам’яталось: спека, багослуслужіння відбувалося під падючим сонцем.

Люди котрі стояли під різними партійними прапорами, мали затихлі очі, мало спілкувалися один з одним, можливо, від спеки. Дух соборності, нажаль, не відчувався.

Козаків багато - і в одностороях, і в камуфляжі, і в шаровах. Усі полковники, рядових нема, - промовив обабіч мене дідусь у вишиванці, і з гнівним сарказмом зауважив: рятувати Україну від корупції та бандитизму нема кому. Я пішо в за монастир, вирішив пірнути у святкову ауру ярмарку. Побачив українських письменників, що продають свої книги з землі.

Купуєте — ставимо автограф! - запропонував один з них.
“Капут тому народу, письменники якого продають книги з землі” - подумав я.

Багато народу серед палаток, немало у вишиванках, ковбаса, пиво, морозиво, шашликі... Нічого не купував принципово — бо не люблю їжу сумнівної якості.

Як мандрівник з досвідом, наївся вдома, та взяв харчів з собою.

Філарет їде, з дороги - викрикнув хтось. Я ледь не втрапив під міліцейський джип. Крізь натовп пілігримів на шаленій швидкості пронісся VIP кортеж — от бачите, люди? І тут принизили! Показали, що є вищі і нижчі — вигукнула жінка, ніби прочитавши мої думки...

Міліції було дуже багато. Це ніби тиснуло на душу. Невелика група людей під партійними прапорами йде до пам’ятника загиблим козакам. - Слава Україні — Героям слава! Слава нації — смерть ворогам.

Ставши в коло, неподалік молилися неподалік неоязичники — в основному старшого віку.

Я романтик. Лояльно ставлюся до інших людей котрі сповідують власну віру.

Козацький табір був стилізований під середньовічню епоху, козаки, в більшості своїй, були тверезі, ніхто не лаявся, проте цигарки контрастували з козацьким вбранням. Пострілявши з лука пішов далі.

В око впала польво кухня в якій варився безкоштовний куліш від однієї з політичних партій.
Розчарований пішов до монастиря.

Патріарх Філарет наголосив, що треба по козацькі берегти свою мову і віру.

Зібрались біля автобусу стомлені. Проте, Роман Захарчук організував купання і обід на озері у Хрінниках. Хороший настрій забезпечив ситий обід та купання. До дому їхали з жартами і піснями, словм мандрівка вдалася.

Микола Панько.

Більше фото у альбомах у ФБ і ВК